Євромайдан
Вже весь світ сколихнувся від подій які відбуваються в Україні. Все почалося з листопада 2013 року, коли Беркут розігнав мирну демонтрацію студентів на Майдані Незалежності. Український народ, дорослі, діти, студенти, люди похилого віку кожного можна зустріти на Майдані. Кожен з них прийшов туди зі своєю метою, хтось бореться проти влади, комусь остогидла економічна ситуація в країні, хтось підтримує боротьбу, і своїх співвітчизників, хтось просто патріот своєї держави.І якщо не брати до уваги наслідки зброєного конфлікту, то можна вважати, що Євромайдан, навіть якщо і не дав конкретних результатів і змін, то хоча б підняв національний дух українського народу.З самого початку революції, я підтримувала, співпереживала, надія в серці на краще життя отримала друге дихання. Але нажаль все не так сталося як гадалося! Народ нажаль, навіть вольовий як наш народ, не здатний щось змінювати, якось впиливати на хід подій в державі. І те «стояння» на Майдані на мій погляд вже не є дієвм на даний момент, якщо нам до сих пір не вдалося вплинути на владу то вже і не вдастся. Навіть якщо нас підтрмує весь світ! Це насправді дуже приємно нам українцям, коли ми відчуваємо що ми не одні.
Україна з кожним днем все більше перетворюється в ТОТАЛІТАРНУ КРАЇНУ, влада все більше намагається контролювати все и всіх. Тотальний контроль ось майбутнє України. Вся справа не в тому, що ми забули, що ми всі люди, рівні і вільні у своїх правах, ми забули що ми можемо жити і насолоджуватися життям. А на сьогоднішній день ми не встигаємо насолодитись, адже витрачаємо багато часу та сил на те, щоб завтра нам і нашим дітям було що їсти і що одягти, якісь насолоди коротким життям відходять на другий план.
Якщо Україна схаменеться, хай не сьогодні і не через рік, а через 50 -100 років, то потрібно починати з нуля! Потрібно починати все з початку, можливо будуючи Незалежну Україну ми почали не з того кінця? Я люблю Україну, я тут народилася, і мова солов'їна звучить в моєму серці ще з дитинства, але час не стоїть на місці, я не стою на місці,і своїм дітям я бажаю кращого майбутнього. Тому, я буду іммігрувати за кордон, в пошуках кращого життя.І якщо все складеться, а я вірю, що так і буде, мої діти обовязково будуть знати, що вони козацького роду!
Я сейчас в это верю! Наблюдая за жизнью моих одноклассников сейчас, я понимаю что, Бог розставил все точки над и. Зло вернулось бумерангом. Возможно моя запись поможет нынешним школьницам и школьникам взять себя в руки, берегите себя и своих близких.